Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

         Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю».

      Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

-    особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (у відповідності до п. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, тобто цей Закон не поширюється на сусідів, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

-  діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

-    діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

-     вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

         За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

-  фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

-  сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

-   психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

-  економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

         Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 листопада 2001 року№ 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї» із змінами від 25 вересня 2009 року № 599 - VI підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

-   заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

-   висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

-   отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

        Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. В пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

-   спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

- відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

-  органи опіки і піклування;

-  спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства, а саме:

- кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри);

-  центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

        Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» із змінами від 19 вересня 2007 року № 1134: «Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства.

      Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

      Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у межах компетенції, можуть сприяти здійсненню заходів з попередження насильства в сім’ї.

       Міліція та прокуратура існують за кошти бюджету, тобто на кошти, сплачені, як податки. Тому вони повинні захищати Вас, це їх обов’язок за Законами України «Про міліцію» та «Про прокуратуру», згідно з якими вони не можуть відмовити Вам у допомозі, якщо Ви вимагаєте від них дій, що належать до їхньої компетенції.

Ви можете використати наступні можливості повідомлення про проблему:

1.Безпосередньо звернутися до правоохоронного органу з усною заявою.

2.Звернутися до правоохоронного органу з письмовою заявою.

Яким саме способом скористатися – це Ваш вибір.

Наслідки в будь-якому з них однакові. Але зверніть увагу:

якщо Ви не впевнені в ретельності державних правоохоронців чи вже маєте певний досвід, коли Ваше звернення не було розглянуто, краще подати письмову заяву (поштою чи безпосередньо).

Термінове звернення до міліції на жаль, життя не завжди дає можливість продумати всі свої кроки. Тому, якщо Ви опинилися в ситуації насильства і Вам загрожує небезпека, можете зателефонувати до міліції з вимогою захисту і повідомити про те, що відбувається.

Після звернення, на Вашу вимогу, представники міліції повинні виїхати додому, де мають з’ясувати обставини, а за умови необхідності – припинити насильство. У випадку ознак злочину або адміністративного правопорушення – затримати насильника. І обов’язково повідомити Вас про Ваші права та обов’язки. За умови необхідності - дати направлення на медичне обстеження чи викликати швидку допомогу.

Всі дії правоохоронці фіксують відповідними документами, наприклад, протоколом огляду місця події, прийняття усної заяви, пояснення.

·                  Представники міліції не можуть відмовити Вам у захисті від насильства, мотивуючи свої дії тим, що це Ваша сімейна справа. Такі дії є порушенням і можуть бути оскаржені Вами у зверненні до керівника правоохоронців, що відмовили Вам у захисті.

·                     Направлення на медичне обстеження надається тільки після прийняття заяви про нанесення тілесних пошкоджень. Пропозиція здійснити платну експертизу, тобто звичайний медичний огляд, після прийняття заяви, є порушенням.

·                   Ви можете повідомити про скоєне над Вами насильство опосередковано – через лікаря, якщо Ви звертаєтесь до медичного закладу (швидка допомога, травмпункт) зі скаргою на тілесні пошкодження. Якщо лікар з’ясує, що Ви отримали такі пошкодження від іншої людини, а невнаслідок нещасного випадку, це повинно бути зафіксовано в спеціальному журналі. Після цього інформація обов’язково передається до відділу міліції. Таке повідомлення є підставою для прийняття рішення щодо відкриття кримінальної справи. 

 

Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:

·                    управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;

·                     відповідних підрозділів органів внутрішніх справ - дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;

·                     центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

·                     центрів соціально-психологічної допомоги;

·            центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;

·           неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї;

               Слід пам’ятати, що відмова у прийняті заяви не допускається!

У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:

1. Викликати дільничного інспектора (при цьому обов’язково має бути складено протокол про факт насильства в сім’ї);

2. Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.

3. Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.

4. За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення).

За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.

5.       Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім’ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату.

Отримання внаслідок насильства в сім’ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:

- завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122);

- завдання умисних легких тілесних ушкоджень (стаття 125);

- побої і мордування (стаття 126).

Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора,  слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані,  які стали йому відомі під час проведення експертизи,  та  повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов’язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.

Якщо особа, яка вчиняє насильство в сім’ї алко- або наркозалежна, систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).

Вчинення насильства в сім'ї,  тобто умисне вчинення будь-яких дій    фізичного,  психологічного  чи  економічного  характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не   спричинило  тілесних  ушкоджень,  погрози,  образи   чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право,  тощо), внаслідок чого могла бути чи  була  завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого,  а так само невиконання захисного припису  особою, стосовно якої він   винесений,  непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за   собою  накладення  штрафу  від  трьох  до  п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або  виправні  роботи на строк до одного місяця з  відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за  обставинами  справи,  з  урахуванням особи  порушника,   застосування   цих   заходів  буде  визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'яти діб.