Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №73

 






Виховна робота

 

 

Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Президент затвердив Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки

16 жовт. 2015

Президент України Петро Порошенко підписав Указ "Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки". Президент висловив впевненість, що реалізація основних положень Стратегії сприятиме національному відродженню та захисту демократичного європейського вектору України. "Стратегія національно-патріотичного виховання є дороговказом для всіх органів державної влади, інститутів громадянського суспільства. Громадянин-патріот держави має виховуватись на прикладах героїчної боротьби українського народу за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави", - наголосив Порошенко.



        Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки спрямована на виховання патріотизму та утвердження любові до Батьківщини, духовності, моральності, шанобливого ставлення до національних надбань українців, наслідування найкращих прикладів мужності та звитяги борців за свободу та незалежність України та визначення ефективних механізмів системної взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства у питаннях національно-патріотичного виховання. (Указ «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки»від 13.10.2015 № 580/2015)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нормативні документи

 

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
 
Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини.
У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного впливу на фізичний, психічний та соціальний стан здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти, для яких ситуації насильства в сім’ї є надзвичайно психотравм

атичними та мають серйозні наслідки як для соматичного, так і для психічного здоров’я.
Дослідження цієї проблеми на підставі медичних записів, що полягали в оцінці поширеності насильства в сім'ї з точки зору первинної медичної допомоги, виявленні факторів, які впливають на спільність психологічного і фізичного насильства, і в оцінці їх наслідків (фізичних, психологічних, сексуальних, і репродуктивних) показали, що частіше від насильства страждають жінки і діти. Так, 15,3% пацієнтів повідомили, що стали жертвами деяких видів домашнього насильства протягом минулих 5 років - 5,9% повідомили про фізичне, 9,4% - про психологічне насилля. Жертвами насильства в сім'ї в основному стають жінки у віці до 35 років. 
 
Психологічне насильство більш поширене, ніж фізичне. 19,2% чоловіків і 80,8% жінок піддавалися психологічному насильству, тоді як 22,4% чоловіків і 77,6% жінок - фізичному. Серед жінок 20,0% піддаються того чи іншого виду насильства в порівнянні з 8,0% чоловіків, які повідомили, що вони рідко піддаються фізичному насильству, в той час як жінки часто або постійно були жертвами такого. Що стосується жінок, то винними в основному були їх партнери, а серед чоловіків - часто інші члени сім'ї.
Зловживання алкоголем і рівень безробіття тісно пов'язані з психологічним і фізичним насильством.
Діти, постраждалі від жорстокості та зневаги, мають низку специфічних психологічних рис, головною особливістю яких є амбівалентність (різнополюсність) – як реакція на суперечливі вимоги батьків. Підлітки, які зазнали насилля, поєднують в собі імпульсивність та довготерпіння, підозрілість з ірраціональною вірою в можливість покращення внутрішньосімейної ситуації. Вони відзначаються низькою самооцінкою, є емоційно залежними, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім, впевненість у безперспективності, провину за випадки насильства.
Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень стресу, явні істеричні та/або депресивні симптоми. Вони часто пропускають шкільні заняття (в тому числі через нездужання). Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, пределінквентною та делінквентною поведінкою, зухвалою сексуальною поведінкою, дромоманією (патологічною схильністю до мандрів, втеч із дому).
Найтиповішими наслідками насильства в сім’ї стають такі поведінкові прояви в дітей (і саме на них найчастіше скаржаться вчителі та батьки): бійки, конфлікти з оточенням, низка шкільна успішність, пропуски уроків без поважних причин, незвичайна замкнутість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно знижений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їхня надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).
Сімейні лікарі повинні бути інформовані про проблему психологічного і фізичного насильства в сім'ї, виявляти таких осіб і надавати необхідну медико-психологічну допомогу.
нормативна база