Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №73

 





Сторінка психолога

 

  

     Близнюк Світлана ігорівна

Освіта – вища

Фах за дипломом – практичний психолог

Категорія та звання – спеціаліст І категорії

Стаж роботи – 13 років

Науково-методична робота – «Психологічний супровід інтерактивних освітніх технологій»

 

Сайт психолога

 

Мета психологічної служби ХСШ №73 у 2017/2018 н.р

 

оптимізація навчально-виховної діяльності за допомогою соціально-психологічного супроводу уроку, подальша психологізація  діяльності закладу, впровадження психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу.

      Основні завдання психологічної служби ХСШ № 73

 

Виконання моніторингових досліджень та запровадження їх результатів для покращення якості освіти.

визначення рівня шкільної зрілості та адаптації до школи учнів перших класів;

вивчення рівню адаптації п’ятикласників у середньому ланцюзі;

вивчення особистісних рис старшокласників;

вивчення професійної спрямованості учнів 9 класів;

визначення рівню мотивації учнів 4-х класів;

надання рекомендацій за результатами діагностування вчителям, класним керівникам та батькам та перевірка результатів виконання цих рекомендацій.

Психологічний супровід підвищення  мотивації навчання, формування в учнях компетенцій, які необхідні для подальшого життя та професійної діяльності.

проведення моніторингових досліджень серед учнів;

проведення групових консультацій за результатами досліджень життєвих цінностей учнів.

Психологічних супровід підвищення професійної відповідальності та компетентності вчителя.

проведення індивідуальних консультацій з вчителями;

участь у педрадах за темами закладу.

 

 

Людина лише чогось досягає там, де вона сама вірить у свої сили.

Л.Фейєрбах

 

 

 


Yesimages.png

 

 

Попередження насильства в сім’ї
 
Попередження насильства в сім’ї
Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини.
У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного впливу на фізичний, психічний та соціальний стан здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти, для яких ситуації насильства в сім’ї є надзвичайно психотравм
атичними та мають серйозні наслідки як для соматичного, так і для психічного здоров’я.
Дослідження цієї проблеми на підставі медичних записів, що полягали в оцінці поширеності насильства в сім'ї з точки зору первинної медичної допомоги, виявленні факторів, які впливають на спільність психологічного і фізичного насильства, і в оцінці їх наслідків (фізичних, психологічних, сексуальних, і репродуктивних) показали, що частіше від насильства страждають жінки і діти. Так, 15,3% пацієнтів повідомили, що стали жертвами деяких видів домашнього насильства протягом минулих 5 років - 5,9% повідомили про фізичне, 9,4% - про психологічне насилля. Жертвами насильства в сім'ї в основному стають жінки у віці до 35 років. 
 
Психологічне насильство більш поширене, ніж фізичне. 19,2% чоловіків і 80,8% жінок піддавалися психологічному насильству, тоді як 22,4% чоловіків і 77,6% жінок - фізичному. Серед жінок 20,0% піддаються того чи іншого виду насильства в порівнянні з 8,0% чоловіків, які повідомили, що вони рідко піддаються фізичному насильству, в той час як жінки часто або постійно були жертвами такого. Що стосується жінок, то винними в основному були їх партнери, а серед чоловіків - часто інші члени сім'ї.
Зловживання алкоголем і рівень безробіття тісно пов'язані з психологічним і фізичним насильством.
Діти, постраждалі від жорстокості та зневаги, мають низку специфічних психологічних рис, головною особливістю яких є амбівалентність (різнополюсність) – як реакція на суперечливі вимоги батьків. Підлітки, які зазнали насилля, поєднують в собі імпульсивність та довготерпіння, підозрілість з ірраціональною вірою в можливість покращення внутрішньосімейної ситуації. Вони відзначаються низькою самооцінкою, є емоційно залежними, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім, впевненість у безперспективності, провину за випадки насильства.
Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень стресу, явні істеричні та/або депресивні симптоми. Вони часто пропускають шкільні заняття (в тому числі через нездужання). Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, пределінквентною та делінквентною поведінкою, зухвалою сексуальною поведінкою, дромоманією (патологічною схильністю до мандрів, втеч із дому).
Найтиповішими наслідками насильства в сім’ї стають такі поведінкові прояви в дітей (і саме на них найчастіше скаржаться вчителі та батьки): бійки, конфлікти з оточенням, низка шкільна успішність, пропуски уроків без поважних причин, незвичайна замкнутість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно знижений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їхня надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).
Сімейні лікарі повинні бути інформовані про проблему психологічного і фізичного насильства в сім'ї, виявляти таких осіб і надавати необхідну медико-психологічну допомогу.
Запропонувавши анкетування, можна виявляти осіб, що потребують медико-психологічної допомоги.
Перевірте себе, чи відчували ви щось з нижче перерахованого?
• дитячі психологічні травми: розлучення батьків, приниження в школі, сексуальне розбещення (насильство), психологічне насильство з боку родичів
• втрата близьких людей
• конфлікти в родині (з чоловіком / дружиною, батьками, дітьми) і в суспільстві (на роботі, в інших колективах)
• самотність (відсутність партнерських відносин), складності в побудові відносин з протилежною статтю
• образа (коли людина роками не може пробачити і продовжує думати про це і, що найголовніше, - витрачає на це енергію)
Якщо, хоча б на одне з питань ви відповіли "так", і при цьому, ви виявляєте в собі щось з наступних симптомів:
1. Тривожність (постійні, іноді, нав'язливі думки день у день про одне й те ж).
2. Почуття невизначеності (складно прийняти рішення, неможливо зрозуміти, куди рухатися і хто ви в цьому житті).
3. «Безпричинно» поганий настрій, сприйняття подій в негативному світлі.
4. Часті хвороби «незрозумілого характеру, погане самопочуття, постійна втома ...
У таких випадках найкраще може допомогти лікар-психолог, психіатр, психотерапевт, до якого варто направити пацієнта, пояснивши йому, що саме цей фахівець найкраще зможе допомогти у вирішенні проблемних питань його особистого життя і здоров’я.
Для попередження насилля в сім’ї необхідно регулярно проводити бесіди, які б мали змогу виховати у майбутніх батьків почуття поваги до людей різного віку, в тому числі й маленьких дітей. Таким чином, це забезпечить зменшення домашнього насильства у майбутньому і його повне викорінення.
Ефективними шляхами подолання насильства в сім’ї є досягнення рівності жінок і чоловіків та подолання гендерних стереотипів.
Дітей необхідно виховувати в дусі усвідомлення їх власної гідності, особливо дівчат. Другий важливий фактор – гласність. Необхідна повнота інформації, щоб люди знали суть терміну «насильство в сім’ї» і успішно йому протидіяли.

 

куди звернутись!!!
Законодавство України.
Верховна Рада
Закон України Про попередження насильства в сім'ї
 

Залишайся людиною
Проект Європейського Союзу «Права жінок та дітей в Україні – комунікаційний компонент»

Види насильства в сім’ї

тел.: (044) 278-33-76
тел.: (044) 288-27-26, 
тел./факс: (044) 235-69-82
e-mail: [email protected]
01001, Київ,
Хрещатик, 29, оф. 48

 
Київський центр роботи з жінками м. Київ, 
вул. Мельникова, 20
телефони довіри:
тел.: (044) 219-44-48
тел.: (044) 213-30-38
e-mail: [email protected]
 
Нацiональна гaряча лiнiя по запобіганню насильства

тел.: 0 800 500 335 - бесплатно
со стационарных телефонов Украины

тел.: 386 - бесплатно 
для абонентов МТС, life:) и Киевстар
(понедельник — cуббота: 9:00–20:00
воскресенье: 10:00–18:00)

Юридические консультации:
понедельник, среда, пятница, суббота: 9:00–12:30
вторник, четверг: 16:00–20:00

 
Скажімо НІ домашньому насильству
Cоцiальна програма AVON

e-mail: [email protected]
03113, Киев, а/я 26, 
Международный женский правозащитный центр «Ла Страда — Украина»

 
Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді тел.: (044) 458-27-67
тел.: (044) 456-47-04
e-mail: [email protected]
e-mail: [email protected]
03057, г. Киев, 
ул. Довженко, 2
 
Київський обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

тел.: (044) 246-47-96
тел.: (044) 246-47-97
тел./факс: (044) 235-84-35
e-mail: [email protected]
01032, г. Киев, 
ул. Коминтерна, 16, к. 8, 2-й этаж

 
ОЖЕС
Кіровоградська обласна інформаційна служба з актуальних питань жіноцтва
тел: (0522) 36-10-33
тел./факс: (0522) 22-65-79 
e-mail: [email protected]
e-mail: [email protected]
25006, м. Кіровоград,
вул. К. Маркса, 24
 
Закарпатський обласний центр соціально-психологічної допомоги тел: (0312) 63-80-97
[email protected]
88008, м. Ужгород, 
вул. Благоєва, 10 „Б”
 
Головне управління у справах сім’ї, молоді та спорту

тел: (044) 278-37-82
тел: (044) 483-35-61
тел./факс: (044) 279-17-06
тел./факс: (044) 483-35-85
e-mail: [email protected]
вул. Хрещатик, 12
вул. Дегтярівська, 31-А

Тут Вам допоможуть
(установи, які надають соціальну допомогу жертвам насильства в сім’ї)

 
Український фонд
Благополуччя дітей

тел: (044) 537-20-16
тел./факс: (044) 537-20-16
e-mail: [email protected]
02140, м. Київ,
вул. Б. Гмирі, буд. 1-Б/6, кв. 2


 
 

Насильство в сім’ї: де шукати допомогу?


 

Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.

         Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю».

      Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

-    особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (у відповідності до п. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, тобто цей Закон не поширюється на сусідів, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

-  діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

-    діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

-     вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

         За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

-  фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

-  сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

-   психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

-  економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

         Відповідно до ст. 4 Закону України від 15 листопада 2001 року№ 2789-III «Про попередження насильства в сім’ї» із змінами від 25 вересня 2009 року № 599 - VI підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

-   заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

-   висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

-   отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

        Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. В пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

-   спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

- відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

-  органи опіки і піклування;

-  спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства, а саме:

- кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри);

-  центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

        Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу» із змінами від 19 вересня 2007 року № 1134: «Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства.

      Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

      Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, у межах компетенції, можуть сприяти здійсненню заходів з попередження насильства в сім’ї.

       Міліція та прокуратура існують за кошти бюджету, тобто на кошти, сплачені, як податки. Тому вони повинні захищати Вас, це їх обов’язок за Законами України «Про міліцію» та «Про прокуратуру», згідно з якими вони не можуть відмовити Вам у допомозі, якщо Ви вимагаєте від них дій, що належать до їхньої компетенції.

Ви можете використати наступні можливості повідомлення про проблему:

1.Безпосередньо звернутися до правоохоронного органу з усною заявою.

2.Звернутися до правоохоронного органу з письмовою заявою.

Яким саме способом скористатися – це Ваш вибір.

Наслідки в будь-якому з них однакові. Але зверніть увагу:

якщо Ви не впевнені в ретельності державних правоохоронців чи вже маєте певний досвід, коли Ваше звернення не було розглянуто, краще подати письмову заяву (поштою чи безпосередньо).

Термінове звернення до міліції на жаль, життя не завжди дає можливість продумати всі свої кроки. Тому, якщо Ви опинилися в ситуації насильства і Вам загрожує небезпека, можете зателефонувати до міліції з вимогою захисту і повідомити про те, що відбувається.

Після звернення, на Вашу вимогу, представники міліції повинні виїхати додому, де мають з’ясувати обставини, а за умови необхідності – припинити насильство. У випадку ознак злочину або адміністративного правопорушення – затримати насильника. І обов’язково повідомити Вас про Ваші права та обов’язки. За умови необхідності - дати направлення на медичне обстеження чи викликати швидку допомогу.

Всі дії правоохоронці фіксують відповідними документами, наприклад, протоколом огляду місця події, прийняття усної заяви, пояснення.

·                  Представники міліції не можуть відмовити Вам у захисті від насильства, мотивуючи свої дії тим, що це Ваша сімейна справа. Такі дії є порушенням і можуть бути оскаржені Вами у зверненні до керівника правоохоронців, що відмовили Вам у захисті.

·                     Направлення на медичне обстеження надається тільки після прийняття заяви про нанесення тілесних пошкоджень. Пропозиція здійснити платну експертизу, тобто звичайний медичний огляд, після прийняття заяви, є порушенням.

·                   Ви можете повідомити про скоєне над Вами насильство опосередковано – через лікаря, якщо Ви звертаєтесь до медичного закладу (швидка допомога, травмпункт) зі скаргою на тілесні пошкодження. Якщо лікар з’ясує, що Ви отримали такі пошкодження від іншої людини, а невнаслідок нещасного випадку, це повинно бути зафіксовано в спеціальному журналі. Після цього інформація обов’язково передається до відділу міліції. Таке повідомлення є підставою для прийняття рішення щодо відкриття кримінальної справи. 

 

Куди звернутися людині, яка зазнала насильства в сім'ї?


 

Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися до:

·                    управлінь та відділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних та районних державних адміністрацій;

·                     відповідних підрозділів органів внутрішніх справ - дільничних інспекторів міліції, а якщо це стосується дитини, то до кримінальної міліції у справах дітей;

·                     центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

·                     центрів соціально-психологічної допомоги;

·            центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї;

·           неурядових організацій, які працюють у сфері запобігання насильству в сім’ї;

               Слід пам’ятати, що відмова у прийняті заяви не допускається!

У випадку насильства в сім’ї, внаслідок якого Вас побили й Ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:

1. Викликати дільничного інспектора (при цьому обов’язково має бути складено протокол про факт насильства в сім’ї);

2. Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.

3. Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.

4. За результатами експертизи видається експертний висновок (надсилається органу, який видав направлення на її проведення).

За наявності направлення на проведення експертизи від працівника органу внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.

5.       Якщо у висновку судово-медичної експертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім’ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі) органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

У разі відсутності направлення посадової особи органу внутрішніх справ постраждала особа має право самостійно звернутися за призначенням судово-медичної експертизи, яка проводиться за плату.

Отримання внаслідок насильства в сім’ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.

Так, Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:

- завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122);

- завдання умисних легких тілесних ушкоджень (стаття 125);

- побої і мордування (стаття 126).

Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розголошувати без дозволу прокурора,  слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані,  які стали йому відомі під час проведення експертизи,  та  повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов’язково розкажіть лікарю як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.

Якщо особа, яка вчиняє насильство в сім’ї алко- або наркозалежна, систематично вчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону «Про психіатричну допомогу»).

Вчинення насильства в сім'ї,  тобто умисне вчинення будь-яких дій    фізичного,  психологічного  чи  економічного  характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не   спричинило  тілесних  ушкоджень,  погрози,  образи   чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право,  тощо), внаслідок чого могла бути чи  була  завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого,  а так само невиконання захисного припису  особою, стосовно якої він   винесений,  непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за   собою  накладення  штрафу  від  трьох  до  п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або  виправні  роботи на строк до одного місяця з  відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за  обставинами  справи,  з  урахуванням особи  порушника,   застосування   цих   заходів  буде  визнано недостатнім, - адміністративний арешт на строк до п'яти діб.

 

 

 

 

 

 Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов — непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи?

Не слід:

  • до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;
  • оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
  • проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

  • прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, дума­ти, осмислювати побачене і почуте;
  • навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
  • вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажан­ня потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, ідо віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини — це те, що вона:

  • знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);
  • знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
  • знає про світ;
  • полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);
  • знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці — за своєю вихованістю — невихованістю; добротою, чуйністю — байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
  • знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчи­тися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.